КП
Знову осінь проходить без тебе,
Небо, не дочекавшись, мовчить.
Небу, як і мені, дуже треба
Дарувати тобі цю блакить.
І стежки зачекались у лісі,
Висі тиші б напитись душі
І віддатися б жаданій втісі
Загубитись з тобою в глуші.
Хоч на день чи хоча б на годину –
Зупинив би її назавжди.
Помаранчева мрійлива днино,
Не зникай – хоч в уяві зажди!
У собі твою осінь малюю,
Де є ти, де є я, де є ми.
Тебе в ній я побачу й почую,
Збережу до самої зими.
10.09.15
Знову осiнь проходить без тебе...
© Copyright: Олег Вербовий, 2015
Свидетельство о публикации №115091006847
Свидетельство о публикации №115091006847
Рецензии