Бери мою душу безжально,
Залишився біль каяття,
І спів тих пісень незрівнянно,
Поринає життям все буття.
Я пташка, що в клітці співає,
Життя нескінченних ночей,
І крила свої розкриває,
Та пісня коханих очей.
Душа моя стала болюча,
Я втратила гордість, ти мій,
Любов, та тривожна, жагуча,
В полон захопила, мов змій.
Кохання, безжальне! Та сильне!
Де гра про любов, каяття,
Воно запальне і нестерпне,
В цій битві – за назву життя.
Колюча у погляді смутку,
Моя боротьба – це буття,
Чекає на серці світанку,
Без тебе немає життя.
Години чекаю на погляд,
На голос, на подих в раю.
Ти мій безнадійний світогляд,
Оточення пеклом жалю.
Моє ти єдине бажання,
І сяйво душі, як кришталь,
Безжальне, безжальне кохання,
Життя ти моє, та мій жаль.
"Величне століття" Роксолана.
Безжальне кохання
© Copyright: Людмила Дука-Жбанова, 2015
Свидетельство о публикации №115091002710
Свидетельство о публикации №115091002710
Рецензии