…бігла попереду думка тривожна,
землю у морок небо вгортало…
відчай кружляв у повітрі безмовно,
любляче серце ніщо не лякало…
зірване листя сльозами розлуки
стомлено тулиться вулиць сумних,
горнеться хмарами осінь у муках,
падають долі безкрилі до ніг…
роздуми душі тривожать постійно,
ради сьогодні минуле не дасть.
ніде подітись від болю, що світом
йде навмання і веде в небуття…
з пiд нiг...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115090901100
Свидетельство о публикации №115090901100
Рецензии