Заблукав... Вчергове заблукав.
Поміж зорь, що весни обіцяли,
я тебе, єдиную, шукав,
що мене, безглуздого, чекала.
Долетів... До краю долетів.
В іонічній посмішці відбився.
І в чужому, зрештою, житті
поцілунком першим залишився.
Відчайдух!.. Він точно - відчайдух.
Шанс за шансом нам дава щомиті
без надії виплекати дух
у серцях, що вічно заповиті...
Примара
© Copyright: Александр Ноцкий, 2015
Свидетельство о публикации №115090804554
Свидетельство о публикации №115090804554
Рецензии
