…тіні стомлених дерев,
мов би руки відірвані від неба –
тягнуться могильної тиші,
і якось байдуже торкаються
до всього, що іще нагадує,
і повертає до коріння життя...
крізь верстви летючих думок
розводячи хмари поглядом місяця
не обходячи сподівання
долітає мрія до неба снів,
щоб здійснитися…
але тіні глухі, і німі
не зважають ніяк
на людські благання,
і не зауважують нікому,
їм не жаль нікого,
бо вони бояться почути
власний голос…
тiнi теж бояться...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115090801181
Свидетельство о публикации №115090801181
Рецензии
Коли німа пітьма мене лякає
я чую стукіт серця і тоді
не відчуваю, що мене немає
я ніби то існую як живі
думки мені нагадують чи тиша
забуту біль або уявний шлях
та плинний час у темряві залишить
як таємницю, несвідомий страх
Нелли Русинко 09.09.2015 00:07 • Заявить о нарушении
я чую стукіт серця і тоді
не відчуваю, що мене немає
я ніби то існую як живі
думки мені нагадують чи тиша
забуту біль або уявний шлях
та плинний час у темряві залишить
як таємницю, несвідомий страх
Нелли Русинко 09.09.2015 00:07 • Заявить о нарушении