Осінній вітер сумно грає блюз,
Ліричний дощ змиває ніжно смуток...
Самотності ні чуть я не боюсь:
Мої роки - то є мій скарб, здобуток...
В душі дзвенить ще весняна крапель,
А в серце входить осінь, мов жар-птиця...
Фарбує час минуле у пастель,
Земне життя - велика таємниця...
Від долі не сховатись, не втекти:
Життя складає мудро дні по пазлам,
Не вийдеш ти ніяк з тієї гри,
Хоч був в нім королем чи просто блазнем...
Хтось поруч був у радості й журбі,
Хтось - пролетів, а хтось - пройшовся поспіль...
Хтось був байдужим...хтось носив тобі
Гарячу каву у холодну постіль...
Я в час своїх вечірніх молитов,
Згадаю всіх, хто дарував надію,
Допоки в серці житиме любов,
Допоки в світі втриматись зумію...
Хай вітер виграва осінній блюз
Моїй зорі, що в небі ще не згасла...
Прийде той час - я з всесвітом зіллюсь,
А зараз в мене є осіння казка...
Осiннiй блюз...
© Copyright: Наталья Кислощук, 2015
Свидетельство о публикации №115090702164
Свидетельство о публикации №115090702164
Рецензии