Погоріла за літо, зів`яла трава.
Дерева потроху скидають листя.
Осінь духмяне вино розлива,
А я тим вином зцілююся.
Як ліки ковтаю від суєт і втоми
Той терпкий, солодкий і пряний нектар;
П`ю небо, тягну крізь тонку соломину
Піну із ніжних, по-літньому білих, хмар.
Ковтаю краплини бурштину смолистої хвої
Із присмаком вже прохолодних ночей
І тепло мені від тієї вологи хмільної,
що м`яко по крові до самого серця тече.
Смакую, не можу напитися вволю.
Жадібно в себе останні вливаю я роси
Й повітря, насичене яблучним соком
та втомленим полем;
І знову, і знову
сп`яніла й легка прошу,
ні, благаю :
"Іще два по сто,
аж по самії вінця,
будь ласка,
налий мені, осінь!"
Погорiла трава
© Copyright: Наталья Днепровская, 2015
Свидетельство о публикации №115090608359
Свидетельство о публикации №115090608359
Рецензии
С Чувством так приятно жить,
вбирая красоту в себя.
Чудесно всё таки любить,
мир принимает с радостью душа!
Всего Наилучшего на пути!
Александр Ильин-Медведев 26.04.2017 16:58 • Заявить о нарушении
вбирая красоту в себя.
Чудесно всё таки любить,
мир принимает с радостью душа!
Всего Наилучшего на пути!
Александр Ильин-Медведев 26.04.2017 16:58 • Заявить о нарушении
Замечательный экспромт!
От всей души БлагоДарю, Александр!
Наталья Днепровская 26.04.2017 20:27 Заявить о нарушении
От всей души БлагоДарю, Александр!
Наталья Днепровская 26.04.2017 20:27 Заявить о нарушении
На это произведение написано 9 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.