108 -Бо Вода-

Піднімається пара. Заповзає туман у леваду.
Хмари перлисті несуть комусь воду.
Колообіг в природі найбільшого дива.

Падає сніг. Лапате сяйво сніжинок
в світлі золотих ліхтарів.
Силуети ялин і туй.
Буй Тур спочиває і спить Ярило.
Мило. Серце м'якне.
Сипле третій аґреґатний стан небо нічне.
Застилає ним все ще зелену замерзлу траву.
Шурхнуть ставки і калюжі.
Люди байдужі ковзають тінями повз цей карнавал.

Падає сніг. Грає Вангеліс "La petit fille de la mer".
Хвилі солоні. Пісок і дрібне каміння.
Мілина срібнопінна. Глибочінь олив'яна.
Аніма киснем наповнена - п'яна.

Руки холонуть. Дмухаю. Дихаю. Випускаю пару.
П'ю гарячу настоянку з чебрецю та м'яти.
Нахильці з термоса. Я живу. Годі питати для чого і нащо.

Світ не пропащий допоки набігають на берег пустельний хвилі.
Допоки ми щасливі, від того, що грає Ванґеліс і струменить у небо пара,
а звідти сиплеться сніг і падає дощ.


© Copyright: Валентин Лученко, 2015