Я став рабом твоїх очей,
Де серце в смутку замирає.
Пахуче полум’я ночей,
І світ, і час там залишає.
І я знайшов свою домівку,
В брудному світі, де вогонь,
Де душу вирвали частинку,
І захопили у полон.
І скам’яніле моє серце,
Порине в твій яскравий світ,
Воно наблизить у віконце,
Пахучий яблуневий цвіт.
Ти мій вогонь, де пала гордість,
Принада, амфора моя.
Ти оживила мою радість,
Там стихлі бурі, о душа!
Глибоке ти моє кохання,
Чуттєві ноти, моїх мрій,
Очей тих рідних милування,
І я в обіймах своїх дій.
17.07.2013 р. «Величне століття» Роксолана.
Думки кохання. Думки султана
© Copyright: Людмила Дука-Жбанова, 2015
Свидетельство о публикации №115090503273
Свидетельство о публикации №115090503273
Рецензии