Обними меня... - из Л. Юферовой

                Поэтический  перевод  с  украинского: http://www.stihi.ru/2015/09/04/7242


Снова  ночь  так  тепла,
в  ней  горластые  крики  сверчков...
Утомлённые  звёзды
присели  на  мой  подоконник...
Ты  меня  хоть  на  миг
силой  мысли  укутай  в  покров,
Ведь  болит  тишина,
рифмы  трепетны  и  полусонны.

За  окном  разгоняется
в  космос  ночной  небосвод,
Запах  в  форточку  веется
сброженным  яблочным  соком...
Ты  не  рядом,  любимый,
мечтанья  вразнос  и  вразброд...
Только  б  снова,  в  сердцах,
не  сказать  тебе  "нет"  ненароком.

Полный  месяц  кокетлив 
и  тучку  надел  набекрень...
А  галактики  в  небе
летают  по  сложным  маршрутам.
Я,  как  эквилибрист,
балансирую  в  дебрях  проблем.
Может  испепелить
выбор  жуткий  меж  "надо"  и  чувством.

Я  бессильна  давно,
и  нагая  от  боли  душа,
ненасытно  не  льну  я
к  небесному  саду  глазами...
Только  мысль  о  тебе
нынче  может  меня  утешать.
Обними  меня,  милый,
сквозь  бездну  теплом...  замерзаю...


          Оригинал:
        Обійми  мене...
       Людмила  Юферова.


Знову ніч тепла-тепла…
Горласті кричать цвіркуни…
Притомилися зорі,
пригрілися на підвіконні…
Ти мене хоч думками
на хвильку одну пригорни,
Бо так тиша болить
і бентежаться рими півсонні.

За вікном розганяється
вдалеч нічний небозвід,
У кватирку війнуло
захмеленим яблучним соком…
Ти не поруч, мій любий,
 і мрії біжать урозбрід…
Тільки б зопалу «ні»
не сказати тобі ненароком.

Повний місяць прикрився
хмаринкою, наче брилем…
І мандрують галактики в небі
складними путями…
Я, мов еквілібрист,
балансую у нетрях проблем
І згораю на попіл
між «треба» і між почуттями…

Я давно вже безсила,
оголена болем душа
І у зоряний сад
ненаситно очима не лину…
Тільки думка про тебе
віднині мене утіша.
Обійми мене, друже,
крізь простір теплом на хвилину.