Вогонь вода

Вона вода, холодна пристрасть,
А він вогонь, палкий жагучий,
І зовсім різні наче радість,
Де смак кохання їх пахучий.

Він підіймає свої крила,
Кусає дотиком кохання.
В думках  шепоче:» моя  мила,
Моє  чарівне, ти зітхання.»

І так він подихом червоним,
Співає ніжність почуттів,
Вогонь поєднує коштовним,
Свій шепіт серця, співу слів.

Вода спочатку озиралась,
Дивилась в вічі, як могла,
І серцем подумки ховалась,
Але кохання досягла.

Її холодна пристрасть – мука,
Кохання з’єднувала біль,
Немов обпалювала думка,
І чарувала меду –хміль.

І знов вогонь в ті очі глянув,
Поринув в серце почуттів,
І весь цей жаль кохання танув,
Вода не втримала свій гнів.

І сила та була шалена,
Могутня велич її днів,
Він шепотів: «моя буремна,
Поринь у пристрасть почуттів».

І довго битва, та тривала,
Вогонь тримався, як умів,
Але вода  його здолала,
Кохання – втратило свій спів.

14.04.2013 р.