Обними меня... Из Людмилы Юферовой

                Перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2015/09/04/7242


Снова тёплая ночь…
и сверчков так горласт переклик…
Утомились денницы*,
отсветом зажгли подоконник.
Ты меня только в мыслях
на миг обними, лишь на миг:
Тишина так болит…
и тревожатся рифмы бессонно.

За окном разгоняется
вдаль синевой – небосвод,
даже форточка пахнет
сбродившимся яблочным соком…
Ты не рядом, любимый…
и мысли толкутся вразброд…
Но в запале бы «нет»
не сказать мне тебе ненароком.

Полный месяц накрыт,
что соломенной шляпой,  совсем…
путешествуют в небе
галактики, чуя невежду.
Словно эквилибрист,
балансирую в недрах проблем.
И сгораю на пепле
меж «надо» и чувствами между…

Я давно обессилена,
боль среди белого дня…
В звёздный сад, будто в рай,
ненасытно глазами не лезу…
Только мысль о тебе
неизменно утешит меня.
Обними же, дружок,
потеплее на стыке двух лезвий.


* - дневные зори(старослав.)


Оригинал:


Знову ніч тепла-тепла…
Горласті кричать цвіркуни…
Притомилися зорі,
пригрілися на підвіконні…
Ти мене хоч думками
на хвильку одну пригорни,
Бо так тиша болить
і бентежаться рими півсонні.

За вікном розганяється
вдалеч нічний небозвід,
У кватирку війнуло
захмеленим яблучним соком…
Ти не поруч, мій любий,
 і мрії біжать урозбрід…
Тільки б зопалу «ні»
не сказати тобі ненароком.

Повний місяць прикрився
хмаринкою, наче брилем…
І мандрують галактики в небі
складними путями…
Я, мов еквілібрист,
балансую у нетрях проблем
І згораю на попіл
між «треба» і між почуттями…

Я давно вже безсила,
оголена болем душа
І у зоряний сад
ненаситно очима не лину…
Тільки думка про тебе
віднині мене утіша.
Обійми мене, друже,
крізь простір теплом на хвилину.