Я божеволію тобою, ти поклик долі,
Серця рай,
Ти ніч моя, мов сон тополі,
Ти мій ранковий небокрай.
Твій погляд, він лунає співом,
Пронизує мене, мов грім.
Тебе кохаю, навіть в гніві,
Ти освітила весь мій дім.
Безоднею був світ без тебе,
Ти чуєш, як душа болить,
Ти заповітна мрія з неба,
Де поцілунок мій горить.
Ти приголомшено чарівна,
Моя коштовність неземна,
Ти запальна глибока рана,
В моєму серці ти весна!
Володарка мого ти раю!
Подарувала сенс життя,
І джерело, мого ти краю,
Де в серці смуток каяття.
І як би доля не карала,
І не встромляла нам кінжал,
Ти найбажаніша султана(жадана)
Твоя любов – вина бокал.
"Величне століття" Роксолана.
Володарка, мого ти раю! Думки султана
© Copyright: Людмила Дука-Жбанова, 2015
Свидетельство о публикации №115090405014
Свидетельство о публикации №115090405014
Рецензии