Священик

СВЯЩЕНИК

Ридав Луганськ, засмучений війною,
Там смерть блукала, проливалась кров.
В верчірній час, неспішною ходою,
По вулиці священик з церкви йшов.

Про себе тихо Господу молився,
Щоб Він вберіг їх землю від атак.
Підняв до неба очі й зупинився,
Побачивши між хмарами літак.

Йому здавалось птах летить немовби,
І смерть несе на чорному крилі.
Побачив він як наближались бомби,
На парашутах з неба до землі.

І раптом — вибух, чорна хмара пилу,
Нестерпний біль священика пройняв.
Він відчував як тануть його сили,
Та перед Богом на коліна впав.

І став благати: "Господи Всевишній,
Нас милістю своєю огорни!
Хай згине зло і на землі цій грішній
Не буде братовбивчої війни!

Не раз допомагав Ти нам в потребі,
До віри мудрим словом навертав.
Молю, знешкодь касетні бомби в небі,
Щоби ніхто з людей не постраждав!

Хай голуб миру в небі закружляє,
Війна кривава кане в небуття!
А якщо є потреба, заклинаю,
Візьми мене, я жертвую життя!"

Отця святого сили покидали,
Холодний піт котився по щоках.
Летіли бомби, та не вибухали,
І зник у сірих хмарах чорний птах.

Ридав Луганськ, засмучений війною,
Там смерть блукала, проливалась кров.
А в небесах, тропою золотою,
За янголом священик тихо йшов.

СОЛОМІЯ ГАЛИЦЬКА
(вересень 2015)