Я люблю метеликів твоїх рук,
я люблю рожеві крила долоней...
А вони прилітають на слів моїх звук
тріпотіти на квітах моїх скроней.
Обережно торкаюсь – вони м'які
і беззахисні: думаю, що з ними буде.
Ці метелики, наче любов, крихкі.
А вони нецнотливо сідають на груди...
Все життя на долоні твої молюсь,
і метелики щастя мене не покинуть...
Прилітають вони на вогонь моїх вуст,
знають: в цьому полум'ї – не загинуть...
Метелики щастя
© Copyright: Миклош Форма, 2015
Свидетельство о публикации №115090401094
Свидетельство о публикации №115090401094
Рецензии