наiвнi...
…як дух непокори у кожному слові,
діброви шептанням оточує вітер,
в простори безвладні стелиться шлях…
думки, наче хвилі бурхливого моря,
що далі, тим більше невпевненість
чи ж є нам щаблі на драбині у небо?..
чи ми, дряпаючись угору, глибше,
і ще глибше вростаємо в землю?..
коли небо стане ясним і прозорим,
коли спалахне сонце золотим вогнем,
можливо тоді, ми покохаємо життя,
із дитячим наївним натхненням
перегортаючи сторінки долі,
і сповниться серце Любов’ю!..
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115090300981
Свидетельство о публикации №115090300981
Рецензии