О пісне,в подиху твоєму світлосяння,
Відгомоном простує свій потік
Що знищивши мовчазне страждання
Мечем пломінним тління мур розсік.
Прикута до країв недовідомих,
Що ллють отруту в рани знов знов,
Але не ніч там,за тим обрєм далеким
Де пролилась моя отруйна кров.
Не знищений ні мороком,н тлінням,
Мій шлях ішов, де обрій майбуття!
Моєї долі неоспівана Новітність!
В Твоєму просторі я віднайшла життя!
Сягнувши Твого спалаху в безодні
Тобі я своє серце принесу!
І оспіваю!Славитиму вічно!
Твою безсмертну сонцесянь красу.
(2007 рік)
***
© Copyright: Бируте Ланге, 2015
Свидетельство о публикации №115090206813
Свидетельство о публикации №115090206813
Рецензии