Частина 6. Повстання у Вандеi

Поема "Чорна кров"
з історії французької революції

Частина шоста.
Повстання у Вандеї.

***********************************************
“Хай живе король!”

Гасло французьких роялістів
***********************************************

Глухе село в Вандеї. 
Чутно десь вдалині,
Як гавкають собаки
І як кричать півні.

По стежці, через хащі
Ліщини і ялин
Вертавсь додому з міста
Вандейський селянин.

Чекала селянина
Сім'я біля дверей:
Старі батьки, дружина
І четверо дітей.

Уже через хвилину
На ґанку він стояв,
І так своїй родині
Стурбовано сказав:
“Приніс я вам із міста
Погану новину!
Погнать вандейців хочуть
Насильно на війну!
Мабуть, там у Парижі
Здурів увесь Конвент!
Він видав нещодавно
На днях новий декрет.
Потрібно новобранців
Їм в армію набрать,
Аж цілих триста тисяч
Відправить воювать!
Роками жив я мирно,
Оброблював поля,
А тут республіканці
Убили короля,
І хто-зна що в країні
Тепер вони чудять.
Чому це я повинен
За них йти воювать?
Тим більше: королеву
Австрійці йдуть звільнять.
Хіба я маю право
Їм в цьому заважать?
Із армії додому
Втечу я все одно!”
Тут жінка зачинила
І двері, і вікно.
“Дурний! Про це не можна
Так голосно кричать!
Почує ще хто-небідь...
Тобі слід помовчать!
Як прийдуть нацгвардійці,
А з ними — комісар,
Розстріляний ти будеш,
Як змовник і бунтар!”

І пошепки дружині
Продовжив селянин:
“В покійного монарха
Лишивсь маленький син.
Тепер король законний
Для Франції — це він,
Сімнадцятий Людовік,
Ув'язнений дофін.
І що мені ті “сині” —
Король у мене є!
За нього я готовий
Життя віддать своє.
Свобода, рівність, братство —
Це з казки для дітей,
В яку чомусь багато
Повірило людей.
Злочинцям у Конвенті
Не вірю я давно...
Я чув, що в Сен-Флорені
Якийсь Кателіно,
Відмовившись до “синіх”
У армію вступать,
Вандейців на повстання
Осмілився піднять.
Скажу тобі відверто:
І я піду туди,
Пристану я до “білих”,
Вступлю у їх ряди!
Як гине Батьківщина,
Не можу я глядіть.
Усе, що будувалось
Напротязі століть,
Умиг республіканці
Посміли зруйнувать.
Не з Австрією — з ними
Я буду воювать!”

У той же день вандеєць
Рушницю взяв свою
Й до “білих” приєднався,
Залишивши сім'ю.

Повстання по Вандеї
Поширилось умить.
Повсталих роялістів
Ніхто вже не спинить.
“Хай нами знову правлять
Французькі королі!
Йдіть геть, республіканці,
Із нашої землі!”


читати далі: Частина сьома. Якобінська диктатура.
http://www.stihi.ru/2015/10/04/4841