Я не хочу жодних кордонів і жодних меж.
Катехізи, певно, вже не потрібні теж.
Я відклала останню зброю, і поготів
Я не буду ламати стіни чужих світів
І платити штрафи за кожний сумнівний крок.
Я давно вже встигла вивчити цей урок,
І я знаю, що у кінці забракує слів,
Що нема погоди, крім проливних дощів,
Що немає світла, крім сяйва чужих очей,
Що немає діб, крім низки сумних ночей,
І так само немає даху й не має дна,
І немає тиші, бо голос мій - це струна,
Що чомусь так вперто й ніжно в мені бринить
Про жагу знайти у хаосі хмар блакить,
Не ділити ріку на русло та береги,
Не ділити рідних на "друзі" та "вороги",
Не шукати більше парканів і протидій
Для моментів щастя і для шалених мрій.
І колись, я знаю, трісне моя стіна,
І солоні хвилі напоять мене сповна.
23-24 липня 2015.
Жодних кордонiв
© Copyright: Ванир, 2015
Свидетельство о публикации №115090202027
Свидетельство о публикации №115090202027
Рецензии
