108 -дао на днi-

Занурення. У воду. В себе.
В транс-персональну історію.
У казковий простір.

Майоріє прапор. Вицвітає на сонці.
Висихають майори. Лисіє клумба.
Листя жовкне. Але небо синє.
І мене все ще називають сином: мама і тато.
Я для них - сивочола дитина.
Дивно. Дуже дивно...

Вгорі все так само, як тут унизу.
Так кажуть. Але ми не відаєм.
Ми взагалі мало що знаємо. А ще менше уявляємо.
Живемо, ходимо на роботу. Ростимо дітей.
Вони граються. Ми граємо відведені долею ролі.
Швидко забуваємо вивчене в школі.
Вряди-годи починаємо шукати смисли, яких насправді немає.

А що є?
Запах землі.
Гаряче Сонце.
Хвильки на озері.
Гурт мальків по-під берегом на мілині.
Хлопчик, що кидає камінчики білі у воду.
Донка і риба десь там, в глибині.

Дао на дні...


© Валентин Лученко, 2015


Рецензии
Саме там.... І не тільки там... Шукаючи Дао стрибнула в воду жаба - сплеск у тиші...

Ли Чень Дао   01.09.2015 20:49     Заявить о нарушении
Дякую, Друже! Таке враження, що тільки ми тут один одного розуміємо по-справжньому. Вузьке у нас коло читачів :-)

Валео Лученко   01.09.2015 21:15   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.