Украинскому поэту

           ЛІНІ КОСТЕНКО
Болить не тільки Вам, шановна Ліно,
Бо ж коїться смертельна, підла гра.
Болить у всіх, хто любить Україну,
У тих болить, хто зичить їй добра.

Колись ми жили всі в одній родині,
У злагоді, у мирі і добрі...
Чи бачимо таке життя ми нині?
У цій бурхливій, вогневій порі?

Тепер поляки браттями вам стали,
Хоч предки в них холопами були.
Чи ж ляхи вам державу дарували?
Чи в Україну волю принесли?

Іще у вас рідня тепер — германці,
Що за наживою до нас повзли.
А наші рідні — росіяни, українці
У тій війні в могили полягли...

Іще є брат тепер — за океаном.
Вже не одну державу зруйнував.
Прямує — навпрошки, цинічним планом,
І в пастку всі народи позагнав.

Все спільне ви ганьбою осквернили.
Тепер же в вас — нові повадирі!
Ви Ненавистю душу отруїли,
Що має тільки чорні кольори.

Чи ж так безгрішна, чесна ваша влада?
У неї — купа доларів в очах!
Вони ж бо, на крові нажитись раді! —
Не їх же діти гинуть у боях.

“Братерською” рукою тих злочинців
В Донбасі пекло діється щодня...
Згадайте, що мільйони українців,
Закинутих в Росію — вам рідня...

Чи ж то Росія вам Майдан зчинила?
Чи по-братерськи: “На гілляку їх!”?
В Одесі москвичі людей спалили? —
Когось ганьбити — легше, ніж своїх...

Із бійні, що затіяна панами,
Шукати мусим вірний, гідний шлях,
Щоби сльозами не вмивались мами
І вгамувалась Ненависть в серцях...
                2015