Лист нащадкам
І як багато тут не правди.
В кінці життя готуєш звіт,
А сам збираєшся назавжди
У подорож серед думок,
Що вже не буду я в будинку,
З дітьми не знайдемо струмок
І не скажу я більше:" Синку,
люби народ,батьків шануй,
Не забувай про Україну.
Місце народження цінуй!
Та за кордоном Батьківщину
прославь на всі материки,
Як Бога прославляють в церкві,
Тепло матусеной руки.
Де в земній кулі,ти у центрі.
Як дивно створено цей світ?
Не має часу з ним радіти.
Коли Шевченка "Заповіт"
На пам'ять знають лише діти.
Сумною звісткою для нас
Стала- народу втеча з дому.
Правий,колись,був наш Тарас
Коли Дніпро був весь у ньому.
Як дивно створено життя?
І як багато брехні в людях,
Тікаєм з сіл до забуття
Біжим в країни де не люблять-
ні наш народ,ні нашу мову,
Що вільно ходимо по пляжу.
А я за Україну, нову.
І духом встану,й тілом ляжу.
Свидетельство о публикации №115090105210