Ти хочеш, щоб тривала гра?!
Це пустка душі, розклад ілюзій.
Ти забув, що було вчора.
Усе, досить цих прилюдій.
Ти залежний, шукаєш дозу;
Вивертає наскрізь без упину-
Накроман. Не будуєш прогнози
На день чи хоча б на годину.
Твої руки сині від болю,
Ти тривожиш нервову систему,
Закладаєш у клітку волю
І вирішуєш вічно проблему.
Ти жалкуєш, що все це сталось.
І не буде ні мрій, ні сім'ї, ні дитини...
А спочатку як гра все сприймалось...
Остання стадія. Останні хвилини.
***
© Copyright: Вероника Крамер, 2015
Свидетельство о публикации №115083008712
Свидетельство о публикации №115083008712
Рецензии