Я так вдячна за те, що пишу
Викладаю думки віршами.
Дотик долі - і я залишу
Ці слова між сумними рядами.
Так хотілося як і звично
Умістити думки в рядок.
Та дивлюсь: розлягаються вічно...
Та вагаюсь: занадто багато думок.
Напевно, давай і ще крок
Я до любих здійсню.
Та що ти! В останній разок
Я рими всім серцем люблю.
***
© Copyright: Вероника Крамер, 2015
Свидетельство о публикации №115083007512
Свидетельство о публикации №115083007512
Рецензии