До тебе я (не перший день)
несу вінок своїх надій,
несу вінок своїх пісень,
друг мій.
Про тебе мрію без кінця,
твій кожний погляд я ловлю.
Всі рисочки твого лиця -
люблю.
Коли б до пензля хист я мав,
то я: не море голубе,
не зелен-гай... - все б малював
тебе.
За наше щасне майбуття,
за тебе долю я молю.
Тебе, кохана, як життя -
люблю!
Коханiй
© Copyright: Анатолий Анненко, 2015
Свидетельство о публикации №115083002621
Свидетельство о публикации №115083002621
Рецензии