Пiсля вечора вшанування...

Анатолий Анненко
               Розповідь ювіляра -
                видатного артиста.



І знову генієм назвали...
                Лунали оплески мені... -
вони чомусь напам'ятали
                гриміння грунту по труні.

На мене холодом могильним
                тягнуло від визнань таких...
Бо смерть до геніїв прихильна,
                завжди витає біля них.

Я вийшов геть з тієї зали
                (хоч балачки були й не злі)
туди, де птаство щебетало,
                зелене віття трепетало,
де миле Сонечко сіяло -
                Одвічний Геній для Землі.


© Copyright: Анатолий Анненко, 2015
Свидетельство о публикации №115082908528
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Анатолий Анненко
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Анатолий Анненко