С О М

Присвячую  Маринці  Федієнко
щоб  пишалась  татком  і  швидше
одужувала!

На  дачі  я  відпочиваю:
Покосив  і  поливаю,
Й  так  завжди  собі  при  ділі
Щоб  болячки  не  боліли.

Сонце  вже  пішло  з  обіду …
Тут  рибалка,  син  сусіда,
З  рукава  Десни  додому
Несе – тягне  чудо – сома.

Всі  сусіди  позбігались,
Чудо – рибі  дивувались,
Покидаю  й  я  роботу
Щоб  зробити  собі  фото.

Гуртом  важим,  обміряєм,
А  сом  вусом  лиш  моргає,
Наморгав  на  п’ять  кіло
Й  аж  до  метра  підійшло.

Може  трішки  прибрехали…
Так  у  нас  ще  не  бувало
Щоб  жива  чудо  -  рибина
У  руках  так  гнула  спину!

 Всі  мобілки  захопили               
 Сома  хором  засвітлили,
 То  ж  параметри  взяли
 Й  людям  звістку  понесли.

Батьку  руку  потискали,
Маму  в  щічку  цілували.
Радо  всіх  поздоровляли,
Ніби  сома  ми  піймали.

Кожний  сома  потримав
Й  так  рибальське  щастя  мав.
То  ж  одна  гарна  робота
Об’єднала  всю  спільноту.

Костя  ж  хитро  посміхався,
Бо  з  цим  сомом  натягався.
Бачимо,  що  ще  живі
Радощі  на  цій  землі!
        27.08. 2015р., Рожни
 *На  фото  автора   -  сусід  по  дачі
П. М. Федієнко  з  сином  Костянтином
та  їх  «трофеєм». Павло  Миколайович –
відомий  український  поет,  видав сім  збірок
віршів, зокрема: «Воличанські  простори»,
«Дорогою  життя»,  «На  крилах рідного  Полісся»,
«Любіть  Україну», «Веснує  рідний  край»