Про укра1нцiв i хахлiв

Звернувся син до тата
                у хаті наодинці:
- Як треба визначати,
                хто справжні українці?
На землях України
                в роки далекі, давні
жили - були русини... -
                то ж наші предки славні.
А потім Україна
                міцніла з козаками.
Яка ж настала днина;
                чи стали ми "хахлами"?

- Скажу тобі, як знаю... -
                тлумачення незвичне...
Тут значення не має
                походження етнічне... -
Поляки, росіяни,
                татари, греки, німці... -
Вкраїни громадяни -
                усі ми - українці.
Усі, хто Україну
                не проміня на "сало"...
І патріотів, сину,
                в Державі цій - немало.
...Є ще й такі, що нині
                живуть десь за морями;
та серцем - в Україні,
                душею - разом з нами.
І Неньку, й мову рідну
                вони не забувають;
і Україні гідно,
                як можуть - помагають.

- Кого ж тоді "хахлами"
                потрібно називати?

- Це ті, що люблять Маму,
                коли вона багата.
Допоки ж Ненька бідна,
                вони гидують нею... -
і кличуть принагідно   
                "далекою ріднею".
Вони, мов навіжені, -
                дияволу відкриті...
Аби напхать кишені,
                аби було в "кориті".
...І шастають світами -
                "тепленьких" місць шукають... -
Самі себе "хахлами" -
                "хахли" і "величають".