Буває так, що кличуть нас пригоди,
Нечувані, небачені дива,
Щоб ми змогли відбутись у Свободі,
І – не піти шугою в забуття…
Буває так, що чуємо ми дзвони,
Які дзвенять десь глибоко в Душі,
Щоб ми змогли побачити амвони –
Любов і Спокій, й Радість у собі…
Буває так, що нас лишають друзі,
Або високі Духом Вчителі,
Щоб ми змогли – не згаснути у тузі,
А самостійно Дух свій піднести…
Буває так, що нам дарує Сила
І Небо, і незвідані Світи,
Щоб ми змогли відчутися на Крилах,
Щоб ми собі довіритись змогли…
24.08.2015
Буваe так, що кличуть нас пригоди
© Copyright: Катерина Жебровська, 2015
Свидетельство о публикации №115082700434
Свидетельство о публикации №115082700434
Рецензии