Кому гiрко на весiллi

Довго Стас парубкував...
                Відпарубкувався. -
До Галини (де й не ждав)
                "на гачок" попався.
На весіллі гість Ілля
                каже, взявши келих:
- Нареченим зичу я
                довгих літ веселих!
Хай здоров'я і любов
                будуть завжди з вами... -
І  "пішов" Ілля, "пішов"
                скімлити словами...
Говорив про пиріжки,
                про авто і дачу...
І що добре, як жінки
                мають смирну вдачу...
Аж до космосу доліз
                у своїй "промові"...
Врешті всіх довів до сліз -
                всі були "готові".
І коли Ілля пойняв,
                що наскімлив мірку,
вище келиха підняв,
                виголосив: "Гірко!".
"Гірко!"... "Гірко!" - на весь дих...
                (кожний рад старатись). -
Спонукають молодих
                знову цілуватись.
Стіл добряче звеселивсь. -
                Тут і там - розмови...
Тільки Стас наш зажуривсь,
                ще й насупив брови. -
Пригадалися роки
                обширу і волі...
Гірко.., що і він-таки
                у тенетах долі.
...А яких дівчаток мав! -
                І струнких, і милих...
...Наче "з віника упав"... -
                От і маєш вивих...
На Галину подививсь... -
                А куди подітись?
Відбивався ж і крутивсь... -
                Мусив був женитись.
Обірвав думки ці враз
                друг і свідок Ваня:
- П'ю за тебе, любий Стас,
                і за жінку. В добрий час!
Ну... Як мовиться у нас:
                "Дай-Бог, - не остання!"...(?)