Мамо, матусю, квітко моя,
Не розквітчана, згублена доля.
Вирване серце, розбита душа,
І назавжди зламана воля.
В світ неприкаяний лихо погнало,
Жити в чужині, одній.
Як без вас діточки Ваші зростають? –
Думали в тузі німій.
Мамо, матусю, згорьована болем
Бігла б, летіла б, чи йшла
До своїх діток чи лісом, чи полем.
…Пропала, а так й не жила.
Там, де Ви зараз, там горя немає,
Зради, зневаги, немає біди,
Там тільки світло Божественне сяє,
Там лиш любов і лиш спокій завжди.
11.08.15
***
© Copyright: Наталия Боровская 2, 2015
Свидетельство о публикации №115082603764
Свидетельство о публикации №115082603764
Рецензии