У небі – перлині
воронів зграя,
Над Україною
сонце не грає.
Вітер жахливо
як вовк завиває,
Серце від жалю
мовчить, не співає.
Ой, Україно,
за що страждаєш?
Лиха година,
чого ти жадаєш?
Горе в залізних
обіймах тримає,
Є незалежність,
а щастя немає.
Мариться спокій,
серденько тає,
Душа, наче сокіл,
та не літає.
Навкруги попіл,
тяжкая криза...
Хто ж тобі, соколе,
крила підрізав?
А над землею
в’ються тумани,
Нехтують неньку
свої ж бусурмани.
Ой, козаченьки,
де ж ваша слава?
Матері-ненькі
Очі заслала.
Перевелася
козацька родина,
Наче повія,
продажна країна.
Жаху і болі
душа не приймає,
Хочеться волі,
а волі немає.
У небі-перлині
воронів зграя,
Над Україною
сонце не грає.
Стогiн серця
© Copyright: Анатолий Рычагов, 2015
Свидетельство о публикации №115082403383
Свидетельство о публикации №115082403383
Рецензии