Вона пiшла до Бога...
Вона пішла до Бога в рай -
і з неба усмішку дарує.
А в мене - горе через край
і вся рідня моя сумує.
Дружино, душенько моя,
мій оберіг, любов єдина.
Стою один у полі я...
І... - хуртовина, хуртовина.
Куди іти і що робить?
Все враз змарніло і огидло...
Заради чого маю жить?
...Вчинила смерть підступно-підло.
Нащадки, сонечка мої,
заради вас - іще побуду.
Але замовкли солов'ї...
Вона пішла... Й не статись чуду.
© Copyright: Анатолий Анненко, 2015
Свидетельство о публикации №115082305367
Свидетельство о публикации №115082305367
Рецензии