А вже менi...

А вже мені не жити в цім раю;
                і зорі мальовничі не стрічати. -
Підрізали "мотузочку" мою:
              я сам, враги і "друзі супостати"...
Ну що ж... Спасибі, що лише тепер... -
               Адже могли все скоїти раніше.
Хоча і знаю я... - Та ще не вмер -
                моя жива рука рядки ці пише.
Ще маю час оглянути життя... -
       Красі й добру земний уклін віддати.
"Є каяття - немає вороття" -
                мені частенько говорила мати.
Ой, мамо, мамо... Вірні ті слова.
   Але, на жаль, - вони лиш констатують.
У кожного на в'язах голова...
    Та всі живуть - уперше шлях торують.
Яка б моя дорога не була...
                І хоч які мізерні результати... -
Я все робив без заздрощів і зла -
                й нічого не бажаю повертати.
Душа - безсмертна... Космос - без кінців...
              Покаюся... І в інший світ полину...
Вернутися б хотів я, Васильців,
    (хоча б колись) - на рідну Кремінщину.