Линуть спогади мої..:
Сад великий - аж до річки -
був у нашої сім'ї :
Груші (щеплені і дички),
сливи, яблуні, кислички
і смородина, й порічки,
і малина , і калина,
чорноплідна горобина,
і черешні й виноград..,
а по саду - полунички.
То був - наче райський, сад!
Та пройшли десятиліття...
Сад лиш можу уявить я... -
Бо садиба вже не наша...
А була ж - як повна чаша...
...Бузина і хміль буяють,
кропива та бур'яни... -
Захаращують, вкривають...
...Полунички... - де вони?
...То безрадісна картина. -
Не подвір'я, а руїна.
Дім - холодний, наче мрець.
Та невже це вже кінець?!
І садибу не впізнати.
...У кущах плазує гад...
...МОВУ треба доглядати -
як РОДИННИЙ ДОБРИЙ САД.
Про сад i... мову
© Copyright: Анатолий Анненко, 2015
Свидетельство о публикации №115082302056
Свидетельство о публикации №115082302056
Рецензии