Я відїзджаю,
зовсім - ненадовго,
але це місто
дивиться на мене
очима, змістом -
погляду печалі...
Я розумію,
що уже на всі сто
я приростаю,
в ньому проростаю.
І мої діти,
роджені не в ньому,
немов прищепи,
також приживились
і я вже - інша,
і нікуди діти,
що я - змінилась,
я - переродилась.
2002р.Чернівці.
Стихи из прошлого. 2
© Copyright: Дина Пугачёва, 2015
Свидетельство о публикации №115082205083
Свидетельство о публикации №115082205083
Рецензии