Моє маленьке, миле чудо,
Яке з'явилось десь із небуття.
Радіє та сміється всюди,
Як тільки може невиннеє дитя.
Щось собі виспівує тихенько,
Примхливо заглядаючи у очі
І водночас несміло і легенько
Маленькою ніжкою тупоче.
З'явилась чудова посмішка, ясніша сонця,
Засяяла радість на малих вустах.
Та як шовк м'якеньке те волосся
Недбало повисло на очах.
І відразу сльози чисті і прозорі,
Хоч бери збирай та пий,
Ніби кришталь купається у морі
Завжди важливий і для душі дорогий.
Та котившись вниз по пухлих щічках,
Сльози не знаючи спочину,
Враз зупинились і як річка
Знов полились, так не відпочинув.
Та заспокоївшись, сміється знову,
Стрімко до мене тягне рученята.
І цю мить важливу і чудову
Навік запам'ятаю я завзято.
Чудо
© Copyright: Марианна Медзинская, 2015
Свидетельство о публикации №115082203160
Свидетельство о публикации №115082203160
Рецензии