Хоробре серце швидко б'ється
І ноги чимдуж по полі бою несуть,
Та кров із ран струменем ллється
І страшні картини перед очима пливуть.
Але відважний солдат не боїться
І не тікає від кулі стрімкої,
Хоч і ворог над головою роїться,
Стараючись позбавити нас волі людської.
Та з вірою в серці він вперед іде,
Не зупиняючись ні на хвилину, ні на мить.
Вірність своїй країні гордо береже,
Навіть якщо в грудях серденько щемить.
А мати удома молиться невпинно
І сльози гарячі течуть по старечих руках.
Хвилюючись завжди про любого сина,
Чекає звісточку: "я живий" у листах.
Та марно надіється сина чекати,
Не бачити очам своє миле дитя.
Мало невпинно долю благати,
Забрала вона дорогоцінне життя.
Мати хоч цього ще і не знає
І не відчула всю біль великої втрати,
Але серце щось страшне відчуває,
Що не зможе більше "люблю" сину сказати...
Всiм полеглим на вiйнi солдатам
© Copyright: Марианна Медзинская, 2015
Свидетельство о публикации №115082203099
Свидетельство о публикации №115082203099
Рецензии