Пішов за обрій, в темне небуття.
Залишив все на цій землі буденне.
Згорів, як те звичайне багаття,
Куди поділось те життя щоденне.
Пішов не взявши нічогісінько. І все…
Навіщо там воно? - Уже не треба.
Та річка Вічності його несе,
Його душа вже досягає Неба.
Він працював, збираючи добро,
Не досипав ночей за ради того,
За мить не стало! Все пройшло…
Для нього вже нема земного.
Яка біда! Всім близьким співчуття.
Для себе знову висновки, уроки,
Все підуть геть у вічне небуття,
Взявши добро твоє і всі пороки.
Спитають там: Ти що зробив скажи?
За для душі, чи ти набув багатство?
Його в віках ти зможеш полишить,
Здобувши в нагороду, Боже Царство!
П шов у небуття
© Copyright: Светлана Камышная, 2015
Свидетельство о публикации №115082202787
Свидетельство о публикации №115082202787
Рецензии