Вовканиада Вовкон ада. Частина перша самий початок

Вовконіада. Частина перша (самий початок).

(Знать Котляревського читали)

Вовко був парубок моторний,
Та не старий іще козак.
Любив еротику… не порно!
Доводив часто, «що»?... та й «як»!
Як личить старшому герою,
Шукав пригод він з молодою,
Багато де Вовко бував…
«Був дуже справним при Союзі» –
Таке про нього скажуть друзі.
Й таке з дівками витворяв,

Що, часто-густо ті забави
Сусідам не давали спать…
Тож і зажив такої слави
Вовко, що вам не розказать!
Його сусідка Белла-Донна
Відос засняла незаконний,
А там таке! – Не передать!
Хіба ж Вовко такеє зможе?
Тут тренер вже не допоможе!
… Сюжет той краще наблюдать.

Вовко був милим Донні-Беллі,
Вона все причитала: «Ах…»
Його багато хто хотєлі,
Бо справним був Вовко козак!
Сто дев’яносто  майже зросту.
Вірші писав він дуже просто.
Тож і розумний, й не старий,
В коханні – лицар він завзятий…
Та не хотів він зажигати
Із Донною. Бо не дурний!

А та із поверха, що вище
Знай все зніма та і зніма…
Такеє ось воно сучище,
Що в світі гидшого нема.
Підговорила суку Гєбу,
Щоб та зробила то що треба:
Оділа покорочє юбку,
І намазюкалась сама,
Щоб заманить, як барана
І вилить теє у Ю-Тубку.

Сказала Белла Вовці якто,
Що подружку у гості жде,
Та й попросила ніжно надто
Зустріть у дворі, бо буде
Вона пекти смачну ковбаску…
Тож поможи, брат, калі ласка,
Ти ж жентельмен і кавалєр,
Обідити не станеш нишком,
І не затягнеш ії в ліжко,
Чи трахнеш в паркє… напримєр.

Свій виступ провела так ярко,
Що вам мені не передать.
Ця в бившем знатная доярка…
Та й стала камєри включать!
Щоб матєрьялом запастися,
І потім обробить усьо,
Да так, щоб наш Вовко люб’язний
Був опорочений для всіх…
Ну вона ж – сучка, то всім ясно!
Але ж так підставлять – то гріх!

Неначе Вовчик наш – суціга,
Паливода та дівколюб,
Й за ними, як пацанчик біга…
Та те «кіно», та і в Ю-Туб,
Де наворочене усяке,
Де голі ціцьки й голі сраки,
Де в цілому говорять мало:
Лиш те «О-є!», «Майн гот!», та «Либе!»,
Й трясуться, з цяцьками своїми…
І ролі  Белка написала.

Тож наш коханец еротичний,
Що просто в скверику гуляв,
Повинен стати неприлічним,
До Гєби щоб той «приставав»,
І у кущах оту сучище,
Відшпокав… Там де вітер свище.
А та шалава-малолєтка,
(Так вона думала сама).
… Там ставить пробу де – нема!
Й считала, шо вона кохвєтка.

Вовко приїхав у столицю
Із славних лісових країв,
Там він свободи встиг напиться,
Наїстись встиг і дерунів.
 Він в Іскоростені – славнім місті
У конкурсі їх встиг  об’їстись …
Бо знаним був жерцем дерунним,
Він всі змагання виграв
Із дерунових поїданій…
Бо апетит прекрасний мав,

Не знав Вовко наш зовсім страху,
І на змаганнях не тремтів.
Все пхав в здоровую ротяку,
… І пхав і тим, кого він хтів.
Знай, лише він підкрутить вуса,
Брюнетка ти? А може руса?
Він вже готує апарат,
Оскільки баб любив, їх пестив…
І ні одну не обезчестив…
Амур та  Ерос – Вовці брат!

*
 - сподіваюсь, ДАЛІ БУДЕ! (Добрі люди…)