108 -озеро-
На плесі цяточки качок.
В глибинах окуні та щуки.
Така от штука:
уже не літо_ще не осінь.
Ріденька просинь серед хмар
і світло золоте:
в мені_тобі та поза нами.
Ми снами тішимось,
як тішиться земля дощами у посуху.
До смаку ти мені, до доторків.
До слуху твій шепіт,
твій крик притлумлений,
коли перепливаємо вночі це озеро,
з якого невід витягнуть не сила.
Носило літо в небі паперові змії_шовкове стріччя.
Ми ворожили: на ряботинні хвиль, на гущі кави, на квітах деревію,
що випадає нам і нашому сторіччю.
Всі знаки провістили:
"все буде в цьому світі добре".
© Copyright: Валентин Лученко, 2015
Свидетельство о публикации №115082107038