Твої жадібні очі стріляють на смерть
І я ніби зачарована стою, навіть не дихаю,
Та ні на половину кохаю, ні на чверть,
А всім серцем, не знаючи спокою, звичаю.
І міцне, наче кава ранкова на смак,
Там є безмовне щастя і солоду сум,
Заполонене серце тобою, забутий відьмак,
Пробиває по тілу безпорадно, як струм.
Втрачаючи розум, піду крізь туман,
Поблукаю по серця таємних глибинах,
Та це все лиш далека тінь і обман,
Кохання цвіте і горить у жаринах.
Та коли кілометри сповзуть і пролетять,
Твоя усмішка надихне мене на життя,
Дзвінким дощем всі почуття задзвенять
І назад ніколи не буде вже вороття.
Так страшно буває від сотень думок,
Але себе я завжди віднайду у тобі,
Наше кохання наче життєдайний струмок,
Ніколи не залишить у спопелілому вогні.
Зачарована
© Copyright: Марианна Медзинская, 2015
Свидетельство о публикации №115082106007
Свидетельство о публикации №115082106007
Рецензии