Я зігрію тебе чашкою гарячого чаю
І як русалка нирну у глибину душі,
Тихими кроками сполохаю почуттів зграю,
Твоєї недоторканої, мрійної глуші.
Пристрасно розітну серце навпіл
І пальцями ніжно знову зліплю,
Розвію відцвівшого дитинства попіл
І щедро посиплю запашною ваніллю.
Та відчувши твоє тепло- зупинюсь,
І зачарую одним тільки словом,
Тобою раз і назавжди насолоджусь
Як всесвітньоневідом існуючим дивом.
Та зародиться безмежне бажання,
Забрати собі частину шаленого раю,
Можливо зроблю я це востаннє,
Та байдуже, адже я закохана, я кохаю...
Я кохаю...
© Copyright: Марианна Медзинская, 2015
Свидетельство о публикации №115082105964
Свидетельство о публикации №115082105964
Рецензии