Автобиография поэта. Василь Симоненко

В мечтах хотел достичь вершины славы,
Старался, но никак не достигал.
К ногам бросали камни для забавы,
А лаврами никто не увенчал.

Мир удивить не раз я собирался,
Стяжать поэта славу на века.
Увы, не смог я оседлать Пегаса
И оседлал простого ишака.

Я на Парнас карабкался упорно,
Слов поэтических потоки  лил.
Но под Парнасом в лужу сел позорно,
Хотя немерено потратил сил.

Вот и стою угрюмый у дороги,
Угас в душе мой юношеский жар.
Я славы не хочу уже, ей-богу,
Теперь мне нужен только гонорар.

Оригинал.

Я в мареннях не раз вершини слави
Сягав і досягнуть ніяк не міг –
Замість вінків лаврових для забави
Мені череп’я кидали до ніг.

Я світ не раз збирався здивувати
І заслужити славу співака, –
Але не зміг Пегаса осідлати
І осідлав простого ішака.

Я на Парнас збирався заповзято,
Ллючи потоки поетичних слів, –
Та через сили непомірну втрату
Я під Парнасом у калюжу сів.

Тепер стою похмурий край дороги,
В душі давно погас юнацький жар,
Я слави не бажаю вже, їй-богу,
Мені потрібний тільки гонорар.
27.02.1954
Иллюстрация из Интернета.