Там залишився наш листопад,
Де вітри ще дмуть казково,
А ступаю три кроки назад,
Щоб не стріти тебе випадково.
Там залишився звук гітари,
Де трава вже пожовкла навколо,
Де вода строчить мемуари.
Ти пробач не зустріну тебе випадково.
Там, де осінь сміялась квітучим небом.
Сонце жаром палким овіяло світ.
Сонце пахло темлом і гречаним медом,
А довкола стелився квітковий цвіт.
Я не буду стояти тут вічно,
Я піду, не чекаючи крапки в розмові.
Я піду, бо це не логічно,
Коли кохання потребує крові.
Не чекатиму волв.
Я піду навпопад.
Не хотітиму вічної болі...
Там залишився наш листопад...
Там залишився наш листопад
© Copyright: Вероника Крамер, 2015
Свидетельство о публикации №115082002362
Свидетельство о публикации №115082002362
Рецензии