Ти віриш в те, що долю обирають,
Як обирають сукню і вино.
І в результаті мають те, що мають.
Банальна справа, мов старе кіно.
А я борюсь із долею щокроку,
Коли до тебе попри все і всіх.
Збиває з ніг, ламає все потроху,
Неначе ти – мій найстрашніший гріх.
І все б нічого, та забракло часу.
Хіба хто знав, що їй підвладен час?
Щось написати б, вийти на терасу,
Та написати нічого про нас.
Ти не шукай, як не шукав ніколи,
Як не шукав нікого і ніде.
Моя любов, вона тепер довкола.
Хіба така згорить чи пропаде?
Ти в риш в те, що долю обирають
© Copyright: Алина Винниченко, 2015
Свидетельство о публикации №115081905287
Свидетельство о публикации №115081905287
Рецензии
Цікавий філософський вірш. Сподобалось. Зачепило...
Ли Чень Дао 19.08.2015 20:13 • Заявить о нарушении
Ли Чень Дао 19.08.2015 20:13 • Заявить о нарушении