Женщина осенняя

(Авторский перевод с украинского языка)

Ясноглазой и пышноволосой,
С теплою, по-летнему, душой
Ты шагнула в жизненную осень –
Шлейф стихов тянулся за тобой.

Но морщинок злая паутина
Не коснулась светлого чела.
Словно Рафаэлева картина,
Ты в багете осени цвела.

И в глазах твоих, немного грустных,
Нет  упрека каверзной судьбе.
А твои нечаянные чувства
Необыкновенно шли тебе.

Не ждала, что вновь счастливой будешь.
Миновал давно твой юный май…
Но осеннее свершилось чудо –
Расцвела под зиму невзначай.

Бабье лето длится так недолго.
Но тобой залюбовались все!
Задержись, зима, в своей дороге!
Дай еще пожить во всей красе!

2015

Оригинал:
Осіння жінка

Ясноока і пишноволоса,
А душею, наче теплий день,
Увійшла ти у життєву осінь
І внесла мелодії пісень.

Ще не заснувала павутина
Сяєва високого чола.
Вся, немов «відродження» картина,
Ти у літі бабинім цвіла.

Усміхались, ніби зорі світлі,
Ніжні очі, сіро-голубі.
Почуття, негадано розквітлі,
Невимовно личили тобі!

Може, не була така щаслива
І у юний весняний розмай...
Жінко, як п’янке, осіннє диво,
Ти усе довкола зігрівай!

Бо від тебе відвести не в змозі
Погляди захоплені усі.
Зимо! Зупинися у дорозі.
Дай ще їй пожити у красі!

2013