Зігріло сонце мій маленький сад
Буяє яблуневе розмаїття,
Збирає соки у яблукопад,
Щоб до весни відпочивало віття.
"Курли, курли..." - курличуть журавлі,
На білих крилах - чорні оторочки.
Вони летять від рідної землі
За дальнокрай у вишитих сорочках.
Вони летять, та вернуться назад,
Бо де іще знайдеш такі затоки,
Такий зелений оксамит левад,
Такі в полях жита волошкоокі.
Бо де іще стрічає так земля
Своїх дітей з далекої дороги,
Бо де іще і віхола кружля,
І сонце золотіє до знемоги.
Червона вже калина під вікном,
Рум'янок тихо похилив голівки,
І так смакує хліб із молоком
Опісля недалекої мандрівки.
І в цім раю живе моя сім'я!
Зростає син, та я ще хочу доньки...
Злітає в небо юне соколя,
А сонце навстріч падає в долоньки.
(Монолог ДарІї з моєї п'єси "Княгиня з роду Кия")
Зiгрiло сонце мiй маленький сад
© Copyright: Галина Поручник-Ткачук, 2015
Свидетельство о публикации №115081807931
Свидетельство о публикации №115081807931
Рецензии
Прекрасний твір! Ви дуже цікавий автор - буду читати....
Ли Чень Дао 19.08.2015 20:11 • Заявить о нарушении
Ли Чень Дао 19.08.2015 20:11 • Заявить о нарушении