Слово до сина

Розходимось, "як в морі кораблі",
              хоч  рухаємось в напрямі одному...
На  цій  планеті  рідній,  на Землі -
              чи  "з дому"  ідемо,  ачи  "додому"..?
Уже твоє не впізнаю лице,
          хоч і дивлюсь в твій бік я неупинно...
Можливо, що і звернення оце
                уже не чуєш ти, моя кровино...
Не ремствую, не скаржусь я - ні, ні.
          ...Таке життя... Аби ти був щасливий.
Лиш уявляю в часі, вдалині
      (о, Господи!): мій сину, - ти вже сивий.
Напевно, я не кращий із батьків -
                бо дав "матеріального" так мало... -
Та зовсім не тому, що не хотів,
                а через те, що "мною керувало"...
На білім світі скільки марноти...
                У кожного в житті своя дорога...
Молюсь за тебе, сину, щоби ти
                не обминув: любові, щастя й Бога.
...Розходимось, "як в морі кораблі"...
              А інше... - там у мене все "в порядку"...
Забудуться хай: миті грубі, злі...
              Хай лиш добро твою хвилює згадку.


                2010 р.