…калатає безсоння
на серці, в шибки,
ніч в полоні страхів
чорну маску вдягла...
у кайдани закуті мрії,
сліпота заліпила очі…
колись вільний дух –
тліє під попелом неволі…
зірковий пил над світом
розв’язує бажанням руки,
поєднує одиноких,
і не дає стратити самотніх…
зціплені зубами,
власним терпким болем
тарабанять кістки
про розлуку із нами
постійно нагадуючи усім,
де у темряві край шляху...
коли загризае зневiра...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115081801255
Свидетельство о публикации №115081801255
Рецензии
Сильний твір! Глибоко написано. Сподобалось. Як на мене краще вжити замість слова "одиноких" слово "самотніх" - більш поетично звучить...
Ли Чень Дао 21.08.2015 00:15 • Заявить о нарушении
Ли Чень Дао 21.08.2015 00:15 • Заявить о нарушении